Архітектурні розкопки та знахідки свідчать про те, що вікна мають історію довжиною у 8 тисяч років, або навіть більше. Починалося все зі звичайних дірок у стелі над вогнищем, потім з’явилися маленькі отвори у стінах, пізніше їх навчилися захищати риб’ячим чи воловим пузирем, слюдою, віконницями. Скло довго залишалося, по-перше, непрозорим, а по-друге, надзвичайно дорогим. Тому пейзажами за вікнами милуватися почали відносно нещодавно. Та й самі вікна досить довго залишалися певною ознакою добробуту – у містах стягувалося спеціальне мито і за розмір, і за кількість вікон на фасаді.

До речі, тільки в XV столітті набули поширення прямокутні вікна із прозорим склом. Тоді ж в Італії з’явилися вікна, розділені на чотири частини переплетенням у вигляді хреста, тому вважається, що саме Італія дала життя сучасному вікну.

Сьогодні, коли ми вже не боїмося злих духів, що влетять крізь вікно, і не платимо податку на вікна, вони продовжують виконувати важливу роль у створенні комфорту. Через них у приміщення потрапляє денне світло, важливе для нормального самопочуття людей, домашніх улюбленців чи кімнатних рослин, вікна дозволяють природним шляхом провітрювати приміщення. Однак за умови неправильного облаштування, вікна можуть таки дорого коштувати.

Через вікна втрачається значна частина тепла. Це обумовлено як фізичними властивостями скла та товщиною вікон, так і певними дефектами, як то різноманітні щілини. Ці втрати неминучі, однак їхній обсяг може суттєво різнитися. Тільки уявіть, що крізь традиційне для багатоповерхівок 70–80-х років ХХ ст. вікно (подвійне скло в дерев’яній роздільній рамі) за опалювальний сезон втрачається близько 400 кВт*годин!

Щоб зменшити втрати тепла через вікна, потрібно зробити їх максимально герметичними. Найчастіше для цього використовують герметичний дерев’яний або пластиковий профіль і склопакет із м’яким селективним покриттям (і-скло). При такій конструкції втрати тепла також відбуваються, але становлять лише 270 кВт*годин за весь опалювальний сезон.

З іншого боку, вікна можуть стати елементом системи пасивного опалення. Звертали увагу, наскільки простіше обігріти кімнату, що виходить на сонячну сторону? Справа в тім, що сонячна радіація, яка є короткохвильовим випромінюванням, легко проникає крізь звичайне скло (коефіцієнт проникнення складає 0,85–0,95) і нагріває конструкції та предмети усередині кімнати, перетворюючись в довгохвильове теплове випромінювання. А теплове випромінювання скло майже не пропускає (коефіцієнт пропускання складає 0,1–0,15) – сонячне тепло опиняється в «тепловій пастці».

Таке пасивне сонячне опалення дозволяє значно зменшити витрати на теплозабезпечення будинку, а в теплих країнах, як, наприклад, Італія, Греція, навіть повністю замінити звичайне опалення. У наших широтах таке опалення дозволяє забезпечити від від 10 до 25% від загальних потреб в опаленні протягом холодного сезону.

Отож, для додаткового обігріву великі вікна варто розміщувати з південного боку будинку: чим більше вікно, тим більше тепла потрапить в приміщення. Для цих вікон достатньо двокамерних склопакетів без селективного покриття – це сприятиме проникненню більшої кількості сонячного випромінювання в приміщення. Вікна, орієнтовані на захід, схід, та особливо на північ, мають бути з потрійним склопакетом.

Однак не слід забувати і про те, що за спекотної погоди сонячну кімнату набагато важче охолодити. Тут варто згадати про жалюзі – щільно закриті в спеку, вони надійно захистять кімнату від нагрівання.