Кожна квартира чи будинок – це середовище життя людини. Приблизно як акваріум: щоб рибкам жилося добре, необхідно створити сприятливі умови: певну температуру води, рівень кисню, зелені рослини. Людина, звичайно, не холоднокровна риба, і значно краще адаптується до навколишніх умов. Однак для відчуття здорового та приємного життя нам, як і рибкам, потрібно більше кисню, комфортна температура, достатня вологість повітря, чисте повітря без шкідливих домішок, тиша і якісь засоби релаксації.

Вентиляція

Почнімо з найпростішого – вентиляції, а по-суті – збагачення повітря киснем. І вже тут ми стикаємося з проблемою. Справа в тім, що усі українські будинки до останнього часу були розраховані на систему природної вентиляції, за умови відкритої кватирки. До речі, початок природній вентиляції поклав випускник Києво-Могилянської академії Михайло Ломоносов, а вперше розрахована система природної вентиляції була встановлена у 1810 році в лікарні Англії.

Отож, у більшості сучасних квартир вентиляційні канали розташовані лише в кухні (де багато запахів) і у ванній (де надто волого). До речі, саме час перевірити, як працює вентиляційний канал: піднесіть захищену свічку – якщо полум’я притягується до отвору, то все хокей! Тяга Є! Якщо ж полум’я не ворухнеться – час кликати батьків та сигналізувати про проблему.

Припускалося, що в кімнатах усе вирішується за допомогою відкритої кватирки, ну і, звичайно, щілин у дерев’яних рамах і дверях. Однак часи змінилися. Зараз майже повсюдно стоять алюмінієві чи пластикові позбавлені кватирок вікна, котрі герметично «закорковують» кімнату і позбавляють рибок, себто людей, свіжого повітря. Що ж робити? У теплу погоду зрозуміло – можна тримати вікна напіввідкритими, якщо тільки вони не виходять на галасливу вулицю. А як бути взимку? Якщо вікна постійно тримати відкритими, то все тепло «витече» на вулицю.

Багато років тому ця проблема вирішувалася просто: у будинках із високими стелями під стелею знаходилися вентиляційні клапани, і холодне повітря з вулиці вгорі змішувалося з теплим повітрям кімнати і розподілялося по приміщенню.

Отже, якщо з природною вентиляцією в квартирі чи домі туго, то справа за вентиляцією організованою. Найпростіше – регулярне провітрювання. Чим нижча температура за вікном і чим вітряніше, тим швидше відбудеться заміна повітря за рахунок різниці тиску. У теплі безвітряні дні, коли «ані шелесне», можна допомогти вентилятором.
Складніше – вентиляційні клапани в стінах, які встановлюють спеціалісти. Про них варто подумати, якщо вікна потіють або на стінах оселився грибок.

Інший шлях вирішення проблеми – монтаж клапанів на стулках вікон, що забезпечують надходження свіжого повітря. Найчастіше їх розташовують між стулкою та рамою.

Також існують компактні приточні установки, здатні подавати в дім свіже, а за необхідності – очищене і нагріте повітря. Головний елемент такої установки – розташований всередині вентилятор, завдяки якому повітря з вулиці потрапляє в приміщення. Нагріває повітря або вбудований електронагрівач, або спеціальний блок, що забирає тепло від штатної системи опалення. Але ж це додаткові затрати тепла та енергії, – скажете ви! Нам це не підходить! А що ж тоді підійде?Рекуператор тепла або теплообмінник!

При рекуперації холодне зовнішнє повітря нагрівається теплим внутрішнім, що виходить назовні, у спеціальному теплообміннику. Ефективність подібних пристроїв дозволяє знизити тепловтрати у 5–10 разів. Приточно-витяжні установки вентиляції на базі рекуперації дозволяють не лише забезпечити вентиляцію, але й істотно знизити енергозатрати на опалення чи охолодження.

Додатковим джерело такого необхідного кисню можуть стати зелені рослини. Вони ж будуть працювати «біологічним пилосмоком» для хімічних речовин у повітрі кімнати. Чим більше й зеленіше, тим краще (від орхідеї толку буде мало, а от хлорофінум підійде). Тільки намагайтеся створbти комфортні умови для зеленого сусіда. Вчені вже давно довели, що рослини можуть відчувати, співпереживати, радіти. Якщо ви створите для них необхідні умови – вони відплатять вам киснем і масою позитивних емоцій.

em>Вологість

Жити в пустелі чи в кімнаті з пересушеним повітрям не подобається нікому. Ідеальний рівень вологості для людини складає 50–68%. На жаль, взимку, коли працює центральне опалення, повітря в кімнатах сильно пересихає. Особливо чутливі до цього діти і люди з хронічними захворюваннями дихальних шляхів.

Можна, звичайно, випробувати давній метод: розбити фонтан посеред вітальні й відчути себе султаном. А можна обійтися методами більш доступними. Наприклад, в Італії продаються спеціальні керамічні посудини для води, які вішаються на радіатори. Можна використати цю ідею і поставити якомога ближче до радіатора ємність з водою. Тільки не вступіть!

Однак ідеальним вирішенням проблеми є зволожувач повітря і прилад для вимірювання вологості (адже в сауні жити також незатишно).

Охолодження

Люди завжди намагалися контролювати температуру в приміщеннях: зробити тепліше, коли на вулиці мороз, і холодніше, коли спека. Для охолодження у палацах Давнього Китаю стояли велетенські скрині з кригою, на ближчому сході – фонтани. А в Персії будували спеціальні вентиляційні шахти, в яких знаходилися пористі матеріали, що накопичували прохолодну вологу. Одразу згадуються опахала та віяла, що їх використовували протягом тисячоліть. Віялом, звісно, кімнату не охолодити, однак воно створює рух повітря і людина відчуває прохолоду.

Точно відомо, що вентилятори для охолодження людство використовує з 1734 року. Один із перших був встановлений у приміщенні англійського парламенту, він приводився в дію від парового двигуна і прослужив без ремонту 80 років! Здається, саме за допомогою цього вентилятора зловмисники з фільму Гая Річі «Шерлок Холмс» планували отруїти парламентарів газом.

Епоха кондиціонерів розпочалася 1902 року, коли була побудована перша промислова холодильна машина для типографії в Нью-Йорку. А перший кімнатний кондиціонер з’явився 1929 року. Істотним мінусом було використання в якості хладоагента аміаку, що небезпечний для людини. 1931 року синтезували фреон, і компактні кондиціонери з новим і безпечним, як тоді вважалося, хладагентом розпочали тріумфальну ходу планетою.

Звичайно, відтоді кондиціонери змінилися. У них перестали вживати фреон, вони стали більш енергоефективними, стали не лише охолоджувати, але й обігрівати, за допомогою фільтрів здатні очищати повітря в приміщенні. У 21 столітті в продаж надійшов кондиціонер, здатний підвищувати концентрацію кисню в повітрі приміщення.

Однак екологи та медики кондиціонери сварять. Давайте розберемося, чому. Ось список звинувачень: високий ризик застудитися, забруднення повітря приміщення (кажуть, «пилюку ганяє кімнатою») і велика енергоємність. Насправді перше і друге – результат неправильної експлуатації.

Дійсно, різкий перепад температур (у приміщенні й на вулиці) здатен спровокувати застуду. Саме тому різниця в температурі між вулицею і приміщенням не повинні перевищувати 10%, а загальну температуру в приміщенні не варто опускати нижче 20°С. Повітря, що виходить з кондиціонера, не повинне бути направлене на людину.

У сучасних кондиціонерах спеціально передбачена багаторівнева система очистки повітря, здатна навіть затримувати пилові частки, знищувати неприємні запахи, дим цигарок тощо. Фільтри мають спеціальне внутрішнє та зовнішнє покриття, що попереджає розмноження бактерій та грибків. Однак для нормального функціонування необхідно міняти фільтри з частотою, що вказана в інструкції фірми-виробника (зазвичай, раз на два тижні очистка, раз на три місяці – заміна). Якщо ж цього не робити, кондиціонер починає видувати накопичений пил, і повітря стає бруднішим, ніж було. Так що швиденько поміняли фільтри, і повісили на холодильник папірець із нагадуванням, коли потрібно процедуру повторити!
Істотним мінусом кондиціонерів залишається використання великої кількості енергії. Найсучасніші інверторні кондиціонери споживають 60–300 Вт, більш старі – 600–800 Вт. Це як дві ввімкнені праски. Для зменшення енергоспоживання кондиціонеру також потрібно створити комфортні умови – закрити жалюзі від спеки, зробити приміщення герметичним.

Хоча, вже з’явилися більше екологічно дружні альтернативи кондиціонерам: панельне охолодження стель та пасивне кондиціонування. У панельного охолодження принцип той самий, що й у теплих водяних підлог, тільки труби прокладені в стелі, а вода в них температурою близько +15°С.

А принцип пасивного кондиціонування – це тепловий насос «навпаки». У зимовий період тепловий насос перетворює тепло, що отримує в довкіллі, а в літній період все по-іншому – зі свердловини «холод» (сім-дев’ять градусів) напряму надходить в систему пасивного кондиціонування. На сьогодні пасивне охолодження є найбільш економічним варіантом використання теплового насоса.

І, нарешті, те, про що всі забувають. Кондиціонер не може замінити систему вентиляції! І щасливим його власникам так само необхідний кисень, що його не вистачає в замкненому просторі.

Іонізатор та з чим його їдять

Ну, не їдять, звичайно. Іонізатор – це спеціальний кліматичний пристрій, що виробляє від’ємно заряджені іони (аніони). Це важливо, тому що застояне (використане) повітря квартири містить більше позитивних іонів (катіонів). Іонізатор також допомагає очистити повітря в кімнаті. Часточки пилу починають заряджатися і притягуватися одна до одної, «склеюються» і осідають на підлогу та інші поверхні під впливом власної ваги. А це значить, що їх можна стерти ганчіркою, а не дихати ними.