Що почому в нашому господарстві?

Коли ми говоримо «комунальний тариф», то маємо на увазі умовну вартість одиниці електричної енергії (грн. за кВт), теплової енергії (грн. за м2 приміщення), газу, води чи сміття (грн за м3). Відповідно, в рахунках ми бачимо кількість спожитих кВт чи метрів (квадратних/кубічних), помножену на цю цифру, а в результаті отримуємо неспалиму суму, яку необхідно викласти до 20 числа наступного місяця, аби не потрапити до списку боржників.

Чому ж ціна умовна? А тому, що коли її розраховують, то намагаються врахувати вартість видобутку первинних ресурсів, їхньої обробки, транспортування, роботу людей, плановий ремонт обладнання і навіть вартість самої віддрукованої квитанції. Як ви вже здогадалися, врахувати це все вкрай непросто. А якщо бути чесними і рахувати все-превсе (і почому природа вугілля продає, і скільки треба заплатити за глобальне потепління), то жоден гаманець не витримає. Тому всі й незадоволені – споживачам дорого, виробникам мало, природа мовчки страждає.

Однак, якщо можливості існувати автономно від комунальних систем немає (а як же гарно – електрика з вітрогенератора й сонячних батарей, тепло – з теплового насоса, вода – з власної свердловини, а очисні споруди локальні) – доведеться платити за тарифами.

Хто встановлює тарифи?

Спільними для всіх українців є тільки тарифи на електроенергію та газ для побутових потреб, їх встановлює Національна комісія регулювання електроенергетики України і публікує на своїй веб-сторінці. Самі перевірте.

Вартість опалення та водопостачання із водовідведенням різниться для окремих населених пунктів – її розраховують на основі вартості доступних ресурсів, а контролює цей процес Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг.

Усі інші тарифи – на сміття, прибирання прибудинкових територій, утримання ліфтів чи домофонів тощо – визначаються місцевими радами.